Що поганого у тому, коли працювати в системі судочинства рвуться молоді люди, які ледь не з пелюшок чули від батьків про «кодекси», «ухвали» та інші подібні речі?.. Мабуть, нічого. Якщо, звісно, потрапити на посади до суду їм допомагають саме оці, отримані з дитинства, знання.
Та коли роботу дістає 19-річний син (донька), який щойно відгуляв випускні екзамени, і вже через рік-другий при скромній зарплаті судового клерка він встигає «нажити» квартиру, автомобіль і піти на підвищення… Навряд чи такий карколомний успіх – результат лише «правильних» генів.
Скориставшись базою даних суддів України та їх родичів blood.in.ua, яку 14 лютого 2019 року презентували журналісти-розслідувачі проекту Слідство.Інфо, видання «Волинь24» проаналізувало, чиї діти працюють у волинських судах. У жодному разі не стверджуємо, що будь-хто зі списку дітей суддів отримав роботу «по блату» або ж не має відповідної кваліфікації. У нашій розповіді – лише історії їхніх призначень та нажите майно, а висновки – за читачами.
КАТЕРИНА БОРСУК: НЕБАЖАНИЙ «КАМІНЬ»
22-річна донька судді апеляційного суду Волинської області Петра Борсука Катерина уже встигла попрацювати у двох судах: камінь-каширському та луцькому.
Із 2017 року, щойно випустилася із Східноєвроейського національного університету, Катерина Борсук наполегливо робила спроби отримати роботу у Луцькому міськрайонному суді. Пробувалась на різні посади, проте невдало.
У вересні 2017 року отримала роботу головного спеціаліста Камінь-Каширського районного суду. Можливо, збіг, проте у районному суді понад 15 років працює заступницею керівника апарату рідна тітка Катерини Любов Мельник.
У червні 2018 року Катерині таки вдалося отримати роботу у Луцьку.
У декларації Катерини Борсук – жодного власного майна, лише скромна зарплата працівниці Камінь-Каширського суду. За півроку – 62 тисячі гривень, тобто – близько 10 тисяч гривень на місяць.
А от у батьків Катерини є нерухомість і поблизу Луцька, і в Камінь-Каширську. У райцентрі – 18 соток і будинок 143 квадрати, у селі Голишів поблизу Луцька – будинок 115 квадратів, у селі Забороль – 10 соток землі, а також – службова квартира у Луцьку.
До речі, сам Петро Борсук поки не пройшов переатестацію. Вища кваліфікаційна комісія суддів уже тривалий час розглядає його справу. Ймовірно, причиною затягування могла стати кримінальна справа, порушена проти судді у 2017 році. Тоді його звинуватили у тому, що «відмазав» депутата та екс-керівника Ягодинської митниці Романа Микитюка. Подаючи досьє до ВККС, Петро Борсук зазначив, що проти нього ніколи не порушували кримінал.
ТАРАС ЛІВАНДОВСЬКИЙ: «КВАРТИРНИЙ» ЩАСЛИВЧИК
Працювати у суді Тарас Лівандовський почав у 19 років. Спершу чотири роки (2010-2014 рр.) працював секретарем судових засідань у Господарському суді Волинської області, тоді – рік (2015 р.) помічником судді і зрештою знову повернувся на посаду секретаря.
Він – син багаторічної судді Апеляційного суду Волинської області Тетяни Лівандовської-Кочури. До речі, торік вона не пройшла переатестацію, не склавши іспит.
У 2015 році працівникові суду із скромною зарплатою та без жодних інших офіційних джерел заробітку вдалося стати власником квартири у Луцьку. Її площа – 88,6 квадрати, тобто квартира – швидше за все – чотирикімнатна. До речі, у декларації вказано, що купив її Тарас Лівандовський за 13,5 тисяч доларів.
Стосовно зарплати, то у 2016 році він отримував менше 7 тисяч гривень на місяць, а в 2017 році – майже 10 тисяч гривень.
Тим часом Тетяна Лівандовська-Кочура має дві земельні ділянки (12 та 9 соток) і будинок 229 квадратів у Боратині поблизу Луцька.
ВАДИМ ПОДОЛЮК: СВОЇ – ТІЛЬКИ «ЖИГУЛІ»
Із 2011 року помічником судді у Ківерцях працює син апеляційного судді Василя Подолюка Вадим. Рік до того він працював у цьому ж райсуді судовим розпорядником.
Власної нерухомості Вадим Подолюк не має: лише частку разом із батьком, матір’ю та сестрою у квартирах у Ківерцях (43,5 квадратів) та Луцьку (77,1 квадратів). Зі свого майна помічник судді має лише «Жигулі» 1997 р.в. та причіп.
А от у батька-судді та матері – більше майна. Зокрема, три ділянки у власності: 12 соток у селі Небіжка Ківерцівського району, 5 соток та майже 2 гектари у селі Сухівці поблизу Рівного, а також – 4 ділянки у Сухівцях в оренді.
МАРИНА РУСИНЧУК: СКРОМНО ПО-ГОСПОДАРСЬКИ
Донька судді Волинського апеляційного суду Миколи Русинчука Марина працювати у суді почала в 22 роки. Спершу рік працювала секретарем засідань в Луцькому міськрайонному суді, а із 2013 року – на аналогічній посаді в Господарському суді Волинської області.
Разом із батьками Марина є співвласницею квартири 66 квадратів у Луцьку. З іншої нерухомості в родини – ділянка 10 соток та недобудований будинок 90 квадратів у Зміїнці під Луцьком, які оформлені на суддю.
Дружина судді і мати Марини Ніна Русинчук має частку у бізнесі: 11% фірми «Волиньфармсервіс-2».
РОМАН ЯКУШЕВ: КОНСПІРАТИВНИЙ СЕКРЕТАР
Роман Якушев – син Інни Якушевої, судді Господарського суду Волинської області.
Із 2014 року Роман працював секретарем Луцького міськрайонного суду, а у 2017 році змінив посаду на секретаря засідань того ж суду.
Його зарплата за 2017 рік – 96 тисяч гривень, тобто на місяць – 8 тисяч. Жодного майна не нажив.
У декларації вказано, що разом із матір’ю є співвласником квартири 99,6 квадратів у Луцьку. Також суддя Інна Якушева має будинок 66 квадратів та дві земельні ділянки 25 і 28 соток у селі Веселе, що неподалік Луцька. Вартість цієї нерухомості суддя не вказала, хоча стала власницею недавно: наприкінці 2017 року.
На банківських рахунках суддя зберігає понад 3,4 тисячі євро та 95 тисяч гривень.
ІВАННА ОКОСТЕНЬ: ЩОРАНКУ З КИЄВА ДО КОВЕЛЯ?
Троє дітей голови Камінь-Каширського районного суду Віктора Гордійчука – працюють в «системі». Щоправда, лише двоє – в судах, а одна донька Мирослава – нотаріусом.
Син камінь-каширського судді Віталій Гордійчук із 2014 по 2017 рік працював діловодом у Волинському окружному адміністративному суді.
Інша донька – Іванна Окостень (на фото) із 2013 року працює суддею Ковельського міськрайонного суду.
Суддя «засвітилася» у гучній справі над її колегою – суддею Леонідом Раком із Червонограда. Його затримали на хабарі, проте рішенням Іванни Окостень цей суддя був визнаний невинним. Цікаво, що згодом апеляція скасувала це рішення.
У декларації вказано, що Іванна Окостень зареєстрована в селі Білогородка Києво-Святошинського району, що за 30 кілометрів від Києва. Тут у її чоловіка – 13 соток землі та будинок 120 квадратів. Жодної нерухомості у Ковелі (навіть на правах користування), де суддя могла б проживати під час роботи, у декларації не вказано.
Торік Іванна Окостень отримала 96 тисяч гривень допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами, тож, схоже, наразі суддя перебуває в декретній відпустці.
ОЛЕКСАНДР ЛЕСИК: КУДИ БЕЗ ТЕЩІ?
Син голови Ковельського міськрайонного суду В’ячеслава Лесика Олександр – теж розбудовує кар’єру у суді. Із 2008 по 2011 рік він перебував на службі у поліції, а у жовтні 2012 року став судовим розпорядником у Луцькому міськрайонному суді. Через рік отримав посаду помічника судді.
Із нерухомості Олександр Лесик задекларував 10 соток у Рованцях під Луцьком.
Також вказав, що із 2012 року користуються квартирою 75 квадратів у Луцьку, оформленою на Баранчук Марію Яківну. На цю саму жінку також записаний автомобіль «Мерседес Е220», яким із 2016 року їздить Олександр Лесик.
Ймовірно, Марія Баранчук – теща Олександра і проживає у Ратному. Підтвердженням цьому є те,що дівоче прізвище дружини Наталії Вікторівни – Баранчук, і в Ратному у неї була спільна адреса із Марією Баранчук.
Батьки Олександра – суддя та його дружина – мають нерухомість у Ратному (18 соток та будинок 142 квадрати). Крім того, мають 12 соток у селі Дубове Ковельського району та 25 соток та дачний будинок у селі Броди Ратнівського району.
Тим часом торік ковельський виконком видав В’ячеславу Лесику ордер на службову двокімнатну квартиру площею 44 квадрати.
ОЛЕКСІЙ КИРИЛЮК: СУДДЯ ЧИ ГРАВЕЦЬ?
У 21 рік Олексій Кирилюк,син судді Луцького міськрайонного суду Валентини Кирилюк, пішов працювати до суду. Перше місце роботи – розпорядник в Апеляційному суді Волинської області. Із 2013 до травня 2017 року працював секретарем судового засідання. У листопаді минулого року подавав документи до Києво-Святошинського та Подільського районних судів міста Києва.
Такий вибір – логічний, адже Олексій Кирилюк проживає в передмісті Києва. У 2016 році його дружина придбала квартиру площею 42 квадрати у Софіївській Борщагівці. Сам Олексій із нерухомості має лише 10 соток у Рованцях під Луцьком.
Окрім зарплати у 30 тисяч гривень за 5 місяців, поки Олексій працював в суді, сімейний бюджет поповнили «декретні» гроші (22 тис. грн), допомога по безробіттю (28 тис. грн) та виграш у букмекерській конторі «Парі-матч» 127 тисяч гривень.
КАТЕРИНА ТРОЦЬ: ЛЕГЕНДАРНА ДИНАСТІЯ
Катерина Троць продовжує родинну традицію вибору професії уже в третьому поколінні. Її дідусь – легендарний суддя Борис Плахтій, про якого досі позитивно відгукуються у суддівських колах Луцька. Хорошу репутацію здобула і його донька Інна Плахтій (мама Катерини), яка наразі працює у Луцькому міськрайонному суді. Ще одна донька Бориса Плахтія Наталія – також суддя, працює у Волинському окружному адміністративному суді.
Катерина Троць теж уже встигла зробити непогану кар’єру: у 2013-2014 роках працювала помічником судді у Млинівському районному суді Рівненської області, далі у 2014-2017 роках – на аналогічній посаді у Луцькому міськрайонному суді, а з жовтня 2017 року – працює інспектором у Вищій раді правосуддя в Києві.
Із 2014 року Катерина має власну квартиру 46 квадратів у Луцьку. У декларації зазначена її вартість – 196 тисяч гривень, тобто – 12 тисяч доларів.
Крім того, Катерина разом із сестрою є співвласницею іншої квартири у Луцьку, площею 49 квадратів.
У Києві проживає в квартирі площею 68 квадратів, яку їй у безплатне користування надав Надєїн Андрій Анатолійович.
Крім того, наприкінці 2014 року Катерина стала власницею легковика «Пежо», вартість якого – 141 тисяча гривень.
* * *
Окрім дітей у волинських суддів є племінники, кузини і кузени, свояки по дружині-чоловікові… І усі ці дружні родинні компанії часто виплітаються у справжні «юридичні клани», де є усі, «хто треба»: судді, прокурори, нотаріуси, адвокати…
І така ситуація має три очевидні мінуси:
1) дуже комфортна атмосфера зі «всіх своїх» для «договорняків»;
2) складність для людини «з вулиці» (навіть для дуже хорошого і чесного працівника) потрапити на роботу в суд;
3) ймовірність, що «пристроєні діти» мають не дуже впевнені знання і в майбутньому можуть стати такими собі суддями.
Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)
