Історію свого нелегкого життя розповіла найстаріша жителька села Топільне – Шадойко Єва Давидівна. Чимало негараздів траплялося впродовж років, та все вона пройшла мужньо.
18 лютого пані Єві Давидівні виповнилось вже 97 років. Народилась жінка 1924 року у селі Топільне, пише «Район.Рожище».
Ще з дитинства життя Єви Шадойко складалося непросто. Вона мала трьох братів: Костянтина, Леоніда і Тимофія.
«Їх уже Господь забрав до себе, а мене ще тримає. У дитинстві жили бідно, але не голодували. Рятувало те, що я пасла гуси, а брати – худобу», – з сумом в очах говорить бабуся.
У школу пані Єва одразу не ходила, а лише тоді, коли відкрили її для «неграмотних». Та й то довго не натішилась. Коли Єві було лише 14 років – померла мама. Після смерті неньки вже не мала змогу відвідувати освітній заклад.
Букви знає всі, та читати не може. А от рахувати вміє добре. У сім’ї жартують, що гроші порахує краще за бухгалтера.
Через деякий час батько, лишивши дітей, пішов жити до іншої жінки в село Клепачів. Єва Давидівна поєднала свою долю з односельчанином. Та тут теж не обійшлося без лиха.
«Чоловіка засудили, сидів у тюрмі. А за що засудили? Його сім’я була бідною багатодітною родиною. Коли прийшли німці і палили хати, то казали: «якщо хочете зберегти сім’ю, то потрібно записатися в «шусмани» (німецьку поліцію, – авт.). Пізніше він потрапив у полон, дивом залишився живий. Після полону я вийшла за нього заміж. Пожила з чоловіком вісім років, і тоді засудили його на 10 років. Пересидівши, повернувся додому до сім’ї. Приніс дітям цукерки. Пожив ще кілька років, захворів на рак і помер. Я залишилась одна з двома дітьми», – плачучи, згадує бабуся.
Дуже важко було «пропихатися» по тернистій життєвій стежині, та падати духом не було коли, адже потрібно було піднімати дітей на ноги. Як відійшов до Бога чоловік, то знайшла прихисток у батька в Клепачеві. Хоча стосунки у батька й дочки не були такими теплими, як повинні бути.
«Ходила у Ківерці продавати молоко. Так і назбирала трохи грошей. То батько сказав, щоб купила трохи шпал на кімнату. Бо в Топільні мали частинку конюшні. Купила тоді трохи тих шпал, сама їх з дитиною возила (дитині два роки було). Сама скидала. Після того, як привезла шпали, то брат допоміг приставити їх до конюшні. То мала, де й свиню тримати, й овечку прикупила. Вже я мала копійку», – розповідає старенька.
Дуже важко було пані Єві, коли помер чоловік. Була мала дитина, і їсти не було що. Бувало, що від нестачі їжі втрачала свідомість. Мало хто підтримував у той час Єву Давидівну. Найбільше допомагав середній брат Леонід. З однією рукою орав землю.
Хоч і складна доля у Єви Давидівни, але їй таки вдалось виростити двох хороших дітей: Марію та Анатолія. На жаль, сина вже похоронила бабуся. Недовго пожив з дружиною, як його збила машина недалеко від дому. І тепер доглядає її невістка Тетяна.
«Навіщо такі роки мені, щоб я мучилася цілий свій вік?» – скрушно хитаючи головою, зауважує жінка.
Та й радість теж приходила у гості до Єви Давидівни. Уже далеко після війни, десь у 80-х роках, пані Єва співала разом із невісткою Тетяною у Народному фольклорному ансамблі. Єва Давидівна була хорошою солісткою.
Скрізь їх запрошували виступати. Без пані Єви хору не було. Часто ставили цікаві вистави. Їздили виступати на Фестиваль «Берегиня», підтверджували звання народного ансамблю у Києві, виступали у Білорусії.
«Часто влаштовували вечорниці. Наваримо на них вареників, принесемо сметани і куштуємо цю смакоту. Вже веселіше життя було пізніше», – зауважує Єва Давидівна.
Каже пані Єва, що брати її поодружувалися на топільненських дівчатах, і всі жили на одній вулиці, по одній стороні, були сусідами. Вся родина Єви Давидівни з Топільного. Бабуся зауважує, «як зійдеться вся родина, то нема де яблуку впасти».
Сумує, що багато кого вже нема на цій землі. А хтось постарішав і не в змозі збиратися, як раніше. Багато теплих слів говорить жінка про невістку, яка стала для неї рідною та близькою людиною. Цікаво, що свій день народження Тетяна святкує 19 лютого.
Очень ответственный и очень серьезный, всегда с телефоном и всегда на месте!
«Реклама — важнейшая составляющая современных интернет-ресурсов. Так что без меня — никуда!»
Образование:
- 2010-2015 Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана
Журналистка:
- 2019 Украинский новостной портал Комета
- 2016-2019 Издательство «Мост»
- 2014-2016 Арт-студия «Artem»»
